Гостевые книги MBook на облачном хостинге DigitalOcean
Возвращайте до 18% с покупок в интернет-магазинах

Повернутися на сайт

 

"Відлуння віків". Книга відгуків


Додати запис || Пошук || Правила

Всього повідомлень: 34. Показано 10 повідомлень з 15 по 24
Сторінки:     << [1] [2] [3] [4] >>

Rudyk [22.03.2010 в 00:19]

Козацька конференція буде цього року?
Коментарі до повідомлення:
Коментувати

Користувач сайту [13.03.2010 в 18:36]

Ось і старообрядці зачухалися... Їх зрозуміти неважко: всім щось дають, а їх - нічого. А взагалі хтось задумувався, на якій підставі держава, яка не має ніяких зобов'язань від здохлого СРСР, має комусь щось безкоштовно роздавати з державної власності. За якого біса повертають будівлі тільки церкві? Чим попи кращі за тисяч селян, обібраних совєтами в 1932-1933 році? Чому їм не повертають відібране? Попи - по суті це дармоїди, які спекулюють на людському бажанні вірити в краще. Явно замовна стаття. Що взагалі за журналіст такий С.Таранець. Ніколи про такого не чув. удивление
Коментарі до повідомлення:
  • Іван [14.03.2010 в 10:16]
    Сергій Таранець - не журналіст, а  історик. Захистив кандидатську по українських старообрядцях. На жаль, науковець у ньому поєднується з вболівальником, і одразу не скажеш, чого там більше.
     
    Якщо Вас цікавить моя думка, то проблема, піднята у статті   (http://www.pamjatky.org.ua/DetailedNews.aspx?NewsID=10229), не дуже гостра.  
    По-перше, архітектурна спадщина старообрядців порівняно невелика.
    По-друге, самі старообрядці - відверто вимираюча конфесія. Таранець сам пише, що "нині храм Київської громади на вул. Почайнинській в аварійному стані, стелю підпирають п’ять стовпів". І це ж ГОЛОВНИЙ їхній храм у столиці, де, за авторськими даними, старообрядців налічується до 3 тисяч...
     
    Сумнівно все це і непереконливо  замешательство
  • Користувач сайту [21.03.2010 в 14:09]
    Зрозуміло. Тоді ясно як день - кандидат наук хоче стати доктором. А "вболівальник" - чи не сам він старообрядець. А то коли вболівання відверто на заказуху тягне, то як кажуть "шерше ля фам"... замешательство

Коментувати

Киев [14.03.2010 в 10:20]

Ну и министр у нашей культуры теперь будет. Тамада на корпоративах, конферансье на митингах. Западенец, а кланяется московскому епископу и гоняет бесов. Хорошее начало  саркастический
Коментарі до повідомлення:
  • Іван [14.03.2010 в 10:22]
    Старт насторожує. Але побачимо...   фу

Коментувати

Користувач сайту [27.02.2010 в 07:35]

А от цікаво, звідки у Сабодана ця печатка і чому ця реліквія - якщо вона звісно не підробка - знаходится навіть не на обліку   (а це рівнозначно - не в державній власності) як пам'ятка? Її московське походження виключено - Москва б   (гадаю, які жодна з поважаючих себе країн) такої речі ніколи б не віддала, навіть таким вірним холуям як Сабодан і Янукович. До речі, як Москва допустила, щоб керівникові Малоросії вручили печатку якраз того з синів Ярослава Мудрого, котрий був прямим предком Юрія Долгорукого - зановника Москви...
Коментарі до повідомлення:
  • Іван [27.02.2010 в 11:33]
    Цей перстень з колекції Тарути і Кирило лиш урочисто його передав Януковичу. Стосовно ж точної атрибуції пам"ятки є багато питань. І практично жодної відповіді...  голливудская улыбка  
     
    Цю тему обговорювали тут - http://community.livejournal.com/ru_history/2268180.html

Коментувати

Користувач сайту [27.02.2010 в 07:21]

І якось дивним чином така наруга над усім дорогим корінним киянам цілком планомірна. Зокрема - щодо саме цього монумента: ось у інтернеті є коментарі, що його довго не хотіли ставити, місце довго обирали, запхали на мальовниче тихе, але нелюдне місце. Таке враження, що доля хоче сказати, що сама легенда про трьох братів і сестру - фікція. Цікаво, що останнім часом про цей пам'ятник пам'ять мали не з усіх "полиць" свідомості киян намагаються стерти: спочатку його прибрали з коробки конфет "Вечірній Київ" - це була візитівка столиці, зараз там не силет вечіррнього монументу засновникам міста, а підсвітлений Хрещатик - символ радянщини і сучасного жлобства в Києві. А тепер - розколовся сам монумент...
Коментувати

Користувач сайту [25.02.2010 в 10:52]

У Києві уже стьобаються: кажуть, що Кий і Щек - то жертви перших політичних репресій, вони не голосували за Януковича... А от поміж словами офіційних повідомлень пролетіло: весь монумент демонтують і до Дня Києва помернуть назад, і зроблять його з бронзи. Але ж як повідомляється в іншому матеріалі - зараз він із кованої міді. Мідь коштує набагать більше за бронзу. Чи не підзаробити вирішив причмарений мер столиці?
Коментарі до повідомлення:
  • Іван [25.02.2010 в 11:12]
    Там, кажуть, інша історія - основа пам"ятника з бетону, який потім покрили тонкою мідною   (чи бронзовою?) шкаралупою. Оскільки все це стоїть біля самого Дніпра, перепади вологи там серйозні, а цього року ще й зима була дуже холодною. От той бетон усередині і розірвало, а фігури попадали, бо не було на чому триматися.
     
    Тобто, у цій руйнації мерська команда напряму не винна, однак показово, що кілька днів всі вони затято брехали про "плановий демонтаж" і т. ін. лиш зараз почали правду казати.
     
    це я до того, що брешуть вони рефлекторно, завжди і навіть там, де й не треба.  печальный

Коментувати

Користувач сайту [13.02.2010 в 11:56]

Все одно - дивне таке поводження цієї органцізації, навіть коли нижчі її утворення цілком самостійні. Імідж то усієї організації страждає... Тоді слушне і цілком закономірне питання: а куди дивиться оте вище керівництво   (П.П.Толочко, якщо не помиляюсь), якщо у нього під носом, у тому ж Києві так поганять престиж шанованої організації. Мабуть тоді й висновок - йому байдуже до діяльності усіх нижчих організацій   (може необізнаний - навряд чи, щось на вигляд добрий цар-батюшка не знає що холопи творять, або з його згоди такі витребеньки в Київській організації - але то вже було б занадто).
Коментарі до повідомлення:
  • Іван [13.02.2010 в 12:31]
    Не готовий говорити за Толочка і інших. У мене самого, відверто кажучи, є багато питань, і не лише до Київської організації. Знає ці питання й керівництво УТОПІК.  
     
    Але до передруку статті І. Карманової і готовності розміщати інші матеріали аналогічної тематики це не має прямого стосунку. Думаю, ми правильно робимо. Хіба що, мало.

Коментувати

Користувач сайту [12.02.2010 в 20:41]

Шановні, як розуміти статтю про Київську організацію УТОПІК? На власному ж сайті - і відверто тицяють у фекалії... Якщо пані Афанасьєва десь і у чомусь "проштрафилася", то спершу "розбирають польоти" у своїй хаті, а не виносять сміття на люди. Чи може це замовлення? Але кому ж таке може бути вигідно на власному сайті? Хіба що вищому керівництву... вопрос
Коментарі до повідомлення:
  • Іван [12.02.2010 в 20:54]
    Це не власний матеріал, а передрук з іншого видання. Автор підписується своїм власним іменем, доволі шанована журналістка. Не пересмикує, називає факти, які її обурюють, і робить від свого імені певні висновки. Має на це повне право.
     
    Можу лиш додати, що керівництво Товариства знає про цю публікацію і про те, що ми її передрукували. Заперечень не було жодних. Якщо буде подана протилежна точка зору, ми її опублікуємо також.
     
    Нарешті, суто організаційне зауваження: кожна регіональна організація УТОПІК   (включно з Київською міською) самостійно проводить свою роботу і Головна рада УТОПІК туди директивно не втручається. Тобто, п. Афанасьєва, при бажанні, цілком може за себе постояти і штучно уберігати її від найменшої критики я не бачу потреби.
     
    http://www.pamjatky.org.ua/DetailedNews.aspx?NewsID=10004
     
     восклицание

Коментувати

петро [Турка] [30.01.2010 в 16:41]
http://turka.at.ua/
Запрошуємо до перегляду інформації мро м Турку Львівської обл.
http://turka.at.ua/

Коментувати

Rmd [18.10.2009 в 17:34]

Уважаемые господа! В 6(9) выпуске 2008 г. "Ніжинська старовина" ознакомился со статьей Віктора ЄМЕЛЬЯНОВА   (Ніжин) "Нотатки про Ніжинське повстання червоних партизан: передісторія, історія, доля учасників".
Я не буду анализировать сейчас все фактологические ошибки автора и поверхностность его суждений. Но одна из них чревата иском о защите чести и достоинства.
К 1-му абзацу на стр. 17: генерал-майор С.И.Петриковский   (Петренко) не является автором книги "Повесть о полках Богунском и Таращанском". С.Петриковский считал эту книгу националистическим пасквилем, искажающем историю гражданской войны. Об этом он и ряд других ветеранов сделали официальное заявление в ЦК КПУ и потребовали убрать эту книгу из пользования.
Грубая ошибка автора статьи наносит серьезный ущерб имени С.Петриковского.
Хотелось бы узнать мнение редакционной коллегии и Ученого совета.

Коментарі до повідомлення:
  • Іван [27.10.2009 в 19:43]
    Я передав Ваші зауваження до редколегії. Сподіваюся, вони відреагують. Особисто я не в темі  восклицание
  • "Ніжинської старовини" [27.10.2009 в 20:16]
    Шановний відвідувач сайту з трьох букв.
    Якщо Вам цікаве відношення редакції   (до чого тут Учена рада? - не зовсім зрозуміло) - то воно цілком нейтральне, як і має бути в науковому виданні. Наприкінці випуску указано, що редакція не несе відповідальність за достовірність фактів, дат, цитат; і не завжди поділяє його думку.
    Я непогано знаю оту партійно-партизанську колтнечу, яка вилізла наверх наприкінці 1920-х років, що було пов"язано зі святкуванням 10-річчя того партизанського постання. В Чернігівському архіві є окрема архівна колекція документів, де зібрані матеріали до тих подій, свідчення очевидців, спогади тощо. Навіть там, у дозволених матеріалах за радянської цензури вражаюча феєрія перетягування ковдри між колишніми горе-героями партизанами. Вже тоді вони обливали брудом одне одного, доводили свою виняткову роль у тих подіях - від бажання отримати як більше "лаврів", так і більшу продовольчу пайку...
    А на рахунок судових позовів про "честь", а також "достоїнства" - поцікавтесь чим закінчився подібний позов одного з чернігівських псевдопартизанів   (щоправда, більш пізніших - з часу ІІ Світової) на дослідницю, інваліда на колясці, яка на ДУЖЕ ШИРОКІЙ документальній базі написала повість про його "пригоди". А сподвигла її на це книга цього горе-партизана, який у ній себе так вихваляв, що мабуть забув тільки написати, що самотужки виграв війну... В результаті: суд так нічим і закінчився, а от той мул, який цей "діяч" старанно ховав, сплив на поверхню і нащадки цієї людини, які подавали до суду, самі заходилися відкликати позови...
    Авторові про зауваження казати зайве - наскільки мені відомо він не вперше стикався з подібними проявами "вєрноподданічества"; до того ж цей матеріал цього року був передрукований цілком і без змін у поважному науковому виданні, присвяченому репресованим землякам-чернігівцям, видання було видане під академічним грифом і пройшло серйозне наукове рецензування професійними істориками. То ж сумніватися в достовірності матеріалу навряд чи видається потрібним...
  • Rmd [28.10.2009 в 10:13]
    Во многом с Вами согласен и тоже имею представление о тех массированных подтасовках истории в угоду личным благам и привилегиям. Но согласитесь, что ошибка автора статьи, которая пошла гулять и по другим серьезным изданиям, выворачивает наизнанку соотношение сторон в исторической полемике. А расчитывать на опровержение, вероятно, не приходится. К сожалению я действительно не заметил примечания относительно разграничения ответственности за печатные материалы, но, вероятно, для того и существует компетентная и солидная редакционная коллегия, чтобы не допускать грубых ошибок. Из-за таких ошибок у людей сведущих подрывается авторитет к автору, изданию. Вызывают сомнения в достоверности и другие факты изложенные в статьях изданий.
    Поясняю: в представленной статье генерал-майор Петриковский упомянут как автор нашумевшей в свое время книги "Повесть о полках Богунском и Таращанском" и обвинен в искажении истории. На самом деле автором книги является Дм.Петровский. А в Черниговском архиве должны быть материалы, в которых генерал-майор Петриковский обоснованно охарактеризовал эту книгу, как националистический пасквиль, искажающий историю.
  • "Ніжинська старовина" [28.10.2009 в 18:07]
    Книжку зі словом "повість" ставити в серйозні джерела? тільки при вшивій совдепії літературні вигадки "сочинителей" на кшталт очевидців подій, яким такою правдою треба було закривати свої "грішки" або писалися на замовлення різних органів могли стати джерелом для подальших писанок і читанок - так було з Островським і його Павкою Корчагіним, з Шолоховим і начеб-то його Георгієм Меліховим, і з ніжинськими червоними партизанами Подвойського теж. Якби Вас шановний дійсно цікавила відвертість у висловлюваннях, то Ви б не ховалися під трьома літерами... Солідне й поважаюче себе видання   (і його редколегія) може вважатися таким, якщо не зважає на такі патякання в анонімному режимі, та ще й в інтернеті, де наперед зрозуміло, що за подібні слова ніякої відповідальності не буде. То ж надалі ніякого діалогу й бути не може. Наприкінці кожного випуску "Ніжинської старовини" є розділ "Автори", де вказано хто є хто. То сходіть і поспілкуйтесь із автором, який на Вашу думку пише не так, як колись наказували народ і партія. Чи піджилки для чогось більшого, ніж анонімне дзявкання заслабкі?
  • Rmd [28.10.2009 в 19:23]
    Извините, но я ожидал серьезного разговора.
    P.S. А анкетные данные - это прерогатива СБУ.
  • "Ніжинської старовини" [19.11.2009 в 20:32]
    Яка може бути серйозна розмова, коли я навмисне зробив помилку - назвав головним ніжинським партизаном того часу Подвойського, коли насправді "червоним полковником" якому більшовики доручили підняти повстання був Крапив"янський. То ж "щепетильний" пан із трьох букв явно профан у цій темі, - скільки таких "сотрясателей воздуха" впродовж останнього часу в нашій акваторії плаває...
  • Rmd [22.11.2009 в 17:31]
    Да, уважаемый, действительно у Вас не разберешь, где провокация, где профанация, а где просто   ...   . Извините, не хотел. Вырвалось. В Черниговском музее должны быть воспоминания одного ветерана, где он приводит великолепный украинский анекдот: "Во-первых горшок не брала, а во-вторых давно вернула".
  • Rmd [24.11.2009 в 13:34]
    Я ожидал хоть каких-то мало-мальских извинений автора в явной ошибке, но вместо этого получил "профана". Теперь мне ясно, что есть такая "акватория", где авторы не допускают какой-либо критики и, тем более, альтернативных взглядов. Даже если они подтверждаются документами. В статье полно и других ошибок, натяжек и предвзятостей. Но, очевидно, они в этой "акватории" обсуждению не подлежат. А судя по тону ответов - и соваться туда не рекомендуется.
  • редактор"Ніжинської старовини" [15.01.2010 в 07:38]
    Від імені Центру пам’яткознавства НАН України і УТОПІК хотілося б висловити Сергію Петриковському, який ховається за ніком «Rmd», за таку увагу до нашого видання. «Ніжинську старовину» читають аж у Москві – і це приємно. Також окреме спасибі за турботу з «пошуком правди» - він не полінувався, після того, як йому не вдалося з’ясувати всі питання, що його непокоїли, написати листа й відіслати його   (навіть рекомендованою поштою, і навіть на дві адреси! І це з Росії в Україну – не так уже й дешево!) до редакції. Але прочитавши цього листа, стало зрозуміло лише одне – онука генерала-лейтенанта   (може в званні помиляюсь) С.І.Петріковського, одного з активних діячів того знаменосного повстання «червоних партизанів» на Ніжинщині в 1918 р. і особистого ворога М.Г.Крапивянського – останній його намагався, здається, свого часу за особистої неприязні   (чи інших розрахунків) розстріляти; звісно після такого друзями не залишаються. Тож онука зачепило, що про його діда, котрому рідня зобов’язана московською пропискою, високим соціальним положенням свого часу у суспільстві, певно – матеріальними благами, – відгукуються без панегіричного реверансу. Але не дарма в одному з попередніх коментарів згадувався епізод із одним із чернігівських партизан, який судився з автором викривальної монографії про його справжні подвиги. Тут, здається, схожа ситуація. Чи відомо онукові С.І.Петриковського за яких обставин його дід достроково пішов із життя? А «війна самозвеличення», яку вели сини обох ніжинських партизанів, описавши кожен подвиги свого предка окремою книжечкою – просто огидна! Цим коментарем не переслідується мета дати вичерпну відповідь нашому дописувачеві – це, коли забажає, зробить автор матеріала, що так розбурхав онучу любов, єдине, що хотілося б зауважити історику-аматору   (як він сам себе назвав у листі) Сергію Петриковському – ad fontes! – тобто з латини «до джерел!». Починаючи про щось серйозно судити, зверніться до першоджерел, а спогади до таких   (чи-то на жаль, чи може й на щастя) не належать, – надто там автор таких спогадів поважає себе і неповажає своїх ворогів.   (Ба, навіть за спогадами інколи щось стає відомо, і що такі історики-аматори в силу якихось власних ідеологічних переконань не бажають сприймати – у спогадах того ж більшовика Аралова без камуфляжу, відверто і чітко вказано – він особисто давав розпорядження Крапивянському підняти повстання в Україні проти режиму гетьмана Скоропадського, і Москва це повстання допомагала готувати, щедро його спонсоруючи. Так що цю «руку Москви» приховати навряд чи вдасться!). недовольство
  • Rmd [16.01.2010 в 09:16]
    Я не знаю с кем имею честь беседовать, но меня не интересуют ни родословная, ни идеологические взгляды, ни размер ботинок автора постов.  
    Очевидно, автор писем в редакцию хотел указать на серьезные фактологические ошибки в статье   (путаница в фамилиях, датах, событиях и т.д.), дабы уберечь автора статьи от их тиражирования в последующих работах   (не дай Бог они попадут в диссертацию). И даже не пожалел денег на заказные письма. За это, как правило, благодарят, а уж потом можно и плюнуть вослед.
    Не буду вдаваться в историческую полемику   (дабы не спровоцировать кухонный базар), но, возможно, автор опять что-то напутал: С.Петриковский и Н.Крапивянский в послевоенные годы вместе составляли план организации землячества 1-й Украинской Советской дивизии, С.Петриковский разрабатывал эскиз венка на могилу Н.Крапивянского и добивался установки бюста на родине Крапивянского. Однако встретил подспудное сопротивление некоторых черниговцев   (уж не Ваших ли предков?). Это не воспоминания, это документированные факты. Трактовать их, конечно, можно как угодно. А к воспоминаниям, как Вы правильно заметили, надо относиться с осторожностью - по данным известного историка-исследователя Ю.Сафонова "Аралов в 1904-1905 году был завербован царской охранкой".
    Насколько мне известно, автор писем в редакцию все равно будет ждать письменного ответа. Возможно он сам ошибся и, действительно, Н.Крапивянский родился в 1898 году, а книгу "Повесть о полках..." написал С.Петриковский.
    А автору статьи можете передать, что судится с ним никто из известных нам лиц не собирается - не тот размер ботинок. А «Ніжинська старовина», к сожалению, попадает в разряд ненадежных источников.

Коментувати


Сторінки:     << [1] [2] [3] [4] >>

Додати нове повідомлення


Ім'я*:
Email:
URL:
Місто:
ICQ:
Не зберігати в Cookies
Повідомити про відповідь на email
Не показувати email
Особисте повідомлення
      для господаря книги
Повідомлення*: 3000
цитата закрити теги
всі коди